Колобок

Ж


или собі дід та баба. І одного разу дід каже бабі:

— Спечи мені, бабо, колобка.

А вона йому:

— Немає муки.

Дід отвічає:

— Піди у комору та позмітай по засіках муки та й спечи.

Баба пішла в коморю назмітала там муки, і спекла дідові колобка. Колобок вийшов такий пахучий і великий. Положила його на вікні, щоб прохолов. А вікно одкрите, він лежав-лежав та й упав у двір, і покотився. Котиться, а назустріч вовк і каже:

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю.

Та й почав співать:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік
І од тебе втечу!

І покотився. Котиться , коли назустріч йому йде зайчик.

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм, — сказав зайчик.

— Не їж мене, зайчику, я тобі заспіваю пісеньку, — відповідає йому Колобок.

Та й починає співать:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік і від тебе втечу.

І втік. Котиться, котиться, коли назустріч ведмідь.

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм, — сказав ведмідь.

— Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі заспіваю пісеньку, — отвічає Колобок. Та й співає:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік, од зайчика втік
І од тебе втечу.

І покотився собі далі. Бачить, йде йому назустріч лисиця та й каже:

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм.

— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі заспіваю пісеньку.

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік, од зайчика втік,
Од ведмедя втік і од тебе втечу.

— Колобок, Колобок, я тебе не чую, сядь мені на носа і на вушко поспівай.

Він скочив їй на носа і давай співать:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік, од зайчика втік, од ведмідя втік
І од тебе...

А вона хап його і з’їла.

От і казочці кінець, а хто слухав — молодець!